![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
новий проект Леоніда Кантера
Saturday, May 18th, 2013 03:24 pmвот так я тоже люблю искать новые идеи: ехать по зову сердца, делать то, что просит душа и брать то, что дает жизнь.
потом все выходит чудесным образом.
просто нужно настроиться на изобилие, на то, что возможно все!
Originally posted by![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
staburetom at новий проект Леоніда Кантера
Ця зима видалась особливо суворою, ще в грудні влупивши по Обирку двадцятиградусним морозом. Я намагався топити економно, спалюючи не більше кошика дров на день, від чого у кота в мисці по ранках з’являлась крига, а мені довелось писати книжку в рукавицях.
Зігрівався ранковою гімнастикою, вибігав голим на сніг і обливався. До кінця 2012 року основна частина книжки була готова, але я відчув що вже не зможу втримати її на власних плечах. На допомогу прийшов мій добрий друг, письменник і журналіст Павло Солодько. Ми сиділи в засніженій хаті, топили піч і читали рукопис. Паша лишився задоволеним, сказав що це треба публікувати. Порадив, щоб я не здавався і продовжував в тому ж дусі. Але після його від’їзду я відчув що більше не можу. Що мені негайно, просто зараз треба виходити з хати і їхати світ за очі, в Африку. Так я і зробив.
( Read more... )
потом все выходит чудесным образом.
просто нужно настроиться на изобилие, на то, что возможно все!
Originally posted by
staburetom at новий проект Леоніда КантераЦя зима видалась особливо суворою, ще в грудні влупивши по Обирку двадцятиградусним морозом. Я намагався топити економно, спалюючи не більше кошика дров на день, від чого у кота в мисці по ранках з’являлась крига, а мені довелось писати книжку в рукавицях.
Зігрівався ранковою гімнастикою, вибігав голим на сніг і обливався. До кінця 2012 року основна частина книжки була готова, але я відчув що вже не зможу втримати її на власних плечах. На допомогу прийшов мій добрий друг, письменник і журналіст Павло Солодько. Ми сиділи в засніженій хаті, топили піч і читали рукопис. Паша лишився задоволеним, сказав що це треба публікувати. Порадив, щоб я не здавався і продовжував в тому ж дусі. Але після його від’їзду я відчув що більше не можу. Що мені негайно, просто зараз треба виходити з хати і їхати світ за очі, в Африку. Так я і зробив.
( Read more... )
